А зранку сипав сніг й домучувала совість. І ледве ліс терпів соснового себе. Сатурнове кільце в очах тримали сови Й кипіло в них вино підльодно голубе. З неписаних часів пронизували кроки, Звірині голоси й тоненький струм ріки. А зранку сипав цвіт. Тьотки знімали вроки. В блакитних вежах мли ховалися зірки. Молилися на Схід. Дивилися на Захід. І крильми замість рук торкали хліб землі. Ні холоду, ні голоду, ні сміху і ні страху — Нічого не було, Чого би не жалів. Минулий грамофон крутився, як Вселенна. Лиш в протилежний бік. Лиш в протилежний бік… І капала в надріз вода важка й зелена, Забувши краплям лік, Забувши краплям лік.