Вже на цій планеті, як в тюрмі. Є церкви, є платні туалети. На рвучкому вітрі перемін Навіть не читаються газети. Пахне правда, що я упізнав, Мов перечепився через рейки, Ніби куля, зліплена з лайна, Чи вторинний голос канарейки. Біль перлинний, звідки ти й кому? Жись-горілка: кривишся, а дудлиш. Любиш волю й долю, мов куму, Доки в серці час настане судний. Бо пройде закоханий Христос По селу розпатланім, колгоспнім. Не подасть руки йому ніхто І байдужо не пошле на розпин. Адже треба вистругать хреста, Відкотити камінь, закотити… І свята й дурацька простота Буде кровцю вилами місити І доїти Маньку чи Рябу, На той світ курей смішних ганяти. Бубабу собі та й бубабу Попід ніс, як прадід під загату. Бо немає другого Христа… Є святі, пророки, цар і книжник. Якщо й небо вже не висота, То надія тільки на підсніжник.