Вона хотіла зустріти море – Холодна й ніжна, немов сніжинка, – Весняність пінну, яку повторить Хіба що жінка, Прикрита небом з дощем червоним, Що йде, як голос… Так чорнодзьоба біла ворона Цілує колос. Вода джерельна (аж з Того світу) Її тверезить, Аж видно серце, аж видно душу В дзеркалах-лезах. Полин корінням її обніме, її обмане. Вона тілесна, вона щемлива. Вона з туману. Як Сонце сиве – Це непокірне її волосся. Вона хотіла… Вона зустріла. Все відбулося.