Останнє листя падає на слід. Останній дощ гуляє по діброві. І пропадають юні журавлі За молоком березової крові. Стоять млини порожні і святі. Злу самогонку батько п’є руками. А листя — як підноси золоті — Тримають голос вітру перед нами. Устами вперше зламана трава… Й фата пливе до моря за рікою… Коли, як листя, опадуть слова, То ми й дерева станемо собою.