Погано скінчилась казка. Неніжно упала шабля. А ми в дерев’яних масках. І нас вже церкви не ваблять. До себе — Чумацьким Шляхом Ідем. Обіймаєм дзвони. Ховаємось — п’яні цвяхи Ісусової охорони. Заплакали всі. Лиш діти Мовчали собі, сміялись, Бо мали куди подітись, Бо їх усе дивувало. І добрі, але нервові Були вчителі й поети. Спокійно топтали сови Поламані сигарети. Не страшно, а гидко жити, Коли ні вогню, ні вітру, Коли помирають міти І тяжко знайти півлітру. І мною мене лякають, Закутуюсь в бабські мати. А щоб не приснився Каїн, То змушений римувати: Щасливо скінчилась казка. Красиво шабля упала. А ми ідемо без маски На Івана Купала.