Попробуйте цей вірш… Так пробують черешню. Так пробують уста Устами і вином. Так пробують хреста, Коли дійшли нарешті, І море, і траву Перед останнім сном. І холодно було. А в душу плакав сторож. Я в Грузії співав Про небо і Дніпро. Куди не підеш ти — Одне й те саме горе. Куди не полетиш — Скрізь сонячний мороз. Ридально затремтить Остання стежка долі. Зупиниться Кура Під штучним сонцем слів. Ми символ. Ми потоп. Ми дихання магнолії. Над душами нема Гармат і королів! Закохана душа, Як Всесвіт, таємнича, І порухи її з усмішками Комет. Попробуйте цей вірш. Він не дає… Він кличе В невиказаність душ, В розкрилення німе. Розчахнута журба. Акустика — як в церкві. Старезний вітер б’є Могильні трави з ніг. І навіть в літа бабиного — нерви… І навіть зорі Падають на сніг.