Під сивим волоссям, неначе під снігом, – тепло. Я постарію різко. Ну так – ніби зовсім вмру. І море нічне затопить душі півстепу. Безкора калина вислизне з мокрих рук. Я постарію різко. Ну так – ніби зовсім мертвий. І друзі не встигнуть позаздрити, а чи допомогти. Але збаламучена доля гратиме в карти вперто. Смерть програватиме. Плакатимуть чорти. І море нічне затопить душі півстепу, Холодним кипінням зоставшись на самоті. Під сивим волоссям, неначе під снігом, – тепло. Безкора калина… Безрука Венери тінь.