Росте печаль — як свічка на колінах, І дощ іде — порожній, мов струна. А я в Нью-Йорку. Тут є Україна. Якась безкровна, стисла, без вина. Розп’ятий голуб. Статуя Свободи — І відчуття: це все я бачив десь. Велике переселення народів, Яких уже давно нема ніде. Вогонь нерідний. І вода — як бритва. Любов за гроші — грішна, ніби Фрейд. А я чогось встидаюся молитви, Не знаючи, навіщо йти вперед. За горизонтом знову горизонти — І сивина — волосся, очі, сніг. В Америці живу, як на курорті. Америки не хочеться мені. А хочеться в прості ліси Волині, Косити сіно, слухатись зірок, Не зрадивши ні хаті, ні дитині І полином пропахти до кісток. Приспати час, боротися з душею, Яка іще не продана за гріш. Росте печаль. І я росту із нею — Світліше, вище, вище і тихіш…