Танoк зорі холодними руками Потримати б — і кинути у рай. Одне на всіх життя. Але — між нами… З якого роду вітер і Дунай? Які людини Бог і Спокуситель?.. В тоненькі дні в крові каміння душ. А хтось вже звик впритул на смерть дивитись І з-під крила не бачити біду. А хтось уміє — віршами по шрамах… Хмарину-вовка хмара заєць їсть, Допоки світ між ребрами Адама Бензином миє райдуги свої. Ображені на сіль і батьківщину Припали до метеликових мрій… У душах — глину, людські душі в глині Комусь шукають ангели старі. Це все — туман. Світ мертвий без ілюзій! Це все церков простоволосих дзвін. Ми ж — всі — богодияволові друзі, Холодним світлом підняті з глибин.