Тисне “жись”. Дурні, як серце, люде “Родіну” міняють на товар. Буде все, а спокою не буде. Під асфальтом ждатиме трава Того, хто іще не нарождений, Хто погас без дерева й дітей. Світ якийсь не людський, а ідейний. Навіть не ідейний, а не те… Ходять в селах люди-льодоїди, Чути в місті дyхи і духu. Лиш по-людськи сваряться сусіди І баби сідають в лопухи. А на зміну власті, як погоди, Ломить крильні кості у дурних. У червоній книзі сплять народи, Що не повернулися з війни. І нічого ж, йолки! не змінилось? Може, бокс, футбол… Ягнят пасем. Зазміїлось. Згорбилось. Проснулось. Тисне “жись”. Оце, мабуть, і все.