Тихо. Чути дихання калини. Важко і святково в небесах. Може, за вітчизну хтось загинув, А чи кров’ю пісню написав. Може, час іде комусь, як простір,— Важко і святково, в нікуди. Як дитина, плаче, хліба просить, Наче умираючий води. Сторож духу бродить полинами. Кінь пасеться. Лебеді пливуть. Просять народитися синами, Хто зарано впали у траву. Все стає словами кам’яними — І японське сало, і жага. Тільки біль згортається незримо На липких ялинових кругах. І вогонь старенький доживає, І бандит стріляє в небеса… І пекельно спокою (не раю) Хочеться з душею сам на сам.