Ти тілом читала вірші мої – Худенька, немов весна, Ті, що від світу в жилах таїв, Наче ковток вина. У божевільно-блаженну ніч Падала в прірву слів, Бо відчувала (А може, й ні…) Як я тебе любив. Сонна, мов сонях, була мені В танці душі, десь там… Де я для інших віддаленів За горизонту шрам. Там, де так холодно Аж-аж-аж, Аж закипа вино… Ми шепотітимем “Отче наш” – І закипить воно, Ніжне й безумне, Як і любов, Задля якої був. Ти тілом читала знову і знов Те, що я серцем чув.