…Я не високо взяв. Я і так дотягнутись не можу До крутих віражів Тих, розбитих об спів, пташенят. Але дід мій казав, Так і я говорю: “Сивий Боже, Він — для тих, кому важко Й хто легко верта назад”. Вольним воля у нас, Та спасенним не бачити раю: Динозавровий хвіст — Ця, узята на німб, тишина. Я не високо взяв, Навіть нижче, як Авеля Каїн… Як розп’ято Христа, Як той вітер, що видно з коня. Наче птиці осінні, Зберемось колись, українці. Вирій буде далеким — На тисячі літ світлових. О! Ми високо візьмем, Колиску свою покинем. І це буде, можливо, Всесвітній І сміх, і гріх.