Як пішов же я в мандрівку — А було воно саме в петрівку*,— Була на мені шапка-бирка, А за поясом гостра сокирка, Через плече добра торбина, Як у хазяйського сина: Сокирка в пригоді знадобиться, А з торбини хлібом-сіллю живиться. Іду та й іду, Аж стоїть хатка на льоду: Сама книшова**, Стріха цибульова, Млинцем зачинена, Ковбасою защіпана, Салом замикана, Маслом запечатана. Лизнув я масла — одпечаталось, Куснув я сала — відімкнулося, Гризнув ковбаси — відщепнулося. Над’їв млинця — відчинилося. Увійшов я в хатку, Скинув сиву шапку; Аж там таке — Матінко, яке! Яєшня шкварчить, Тоненько пищить; Борщик з рибою кипить, На всю хату клекотить; А пироги в боки, Вареники в скоки, По столу гасають, Гопки витинають! Ті, що високо стрибали, У сметані потопали, А я на їх ласку мав, По одному витягав, Хорошенько поживав,— У бездонний глечичок складав. ________________________ * Петрівка — літнє обрядово-календарне свято, відзначається 12 липня. ** Книш — вид білого хліба із загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією.