Галя з мамою в садочку Груші в кошичок збирає; Себто — мама більш пильнує, Доня ж — тільки помагає. — Що ж ти, Галочко, минаєш? Он же, бачиш, у травиці Ще грушок зосталось зо три. — То, матусенько, гнилиці! — А оці дві онде, бачиш? — То, мамусю, дуже дрібні! Нащо нам грушки такії? Та хіба ж такі ми бідні? — Мама вмовкла та в травицю Все пильненько поглядає, Нахиляється й помалу Груші в кошичок складає. Літо любеє минуло! Ох, недовго пробуває! Десь лиха зима взялася, Снігом землю укриває!.. Вже й Різдво якось надбігло, Ось і Свят-вечір у хаті, Всі клопочуться, радіють І убогі, і багаті. На столі і пиріжечки, І кутя, й узвар укупці — Все завдяки чи бабусі, Чи матусеньці голубці! Тож і Галя коло мами Їсть узварець, поживає; З’їла зо дві, зо три грушки Та уголос і питає: — Де таких, матусю, добрих Грушечок оце достала? — А се тії,— каже мама,— Що в садочку ти минала!..