Бігла Галя по водичку Через перелаз Та новесеньку спідничку Порвала в той час! Зустріва її Орися: — Ой, яка біда! Бач — зі мною не сварися! Де ж твоя вода? Дома битиме ще мати! Втіха хоч куди! Ба, вже й сльози розпустила!.. — Годі, схаменись! — Мовить Галя.— Сестро мила, Подруго, дивись, Як я плачу та журюся! Годі, не глузуй! Я з тобою помирюся, А ти помандруй У село, моїй бабусі Все ти розкажи, Все… Що матері боюся, Все! Біжи ж, біжи! В нас бабуся, бач, заможна, Дасть шагів* із п’ять, А мені самій не можна. Отже, я стоять Тут, Орисю мила, буду. Ти ж мене прости! Вік того я не забуду! Часом заплести Або що потрібно буде — я допоможу. Поміж себе й старі люди Сваряться…— Біжу! — Одказала їй Орися. І як вітерець Полетіла.— Не журися!..— А який кінець Був — то можна догадаться: Буде гоже все У тих діток, що бояться Сварки, бо несе Тая сварка всяке лихо!.. Треба так робить, Щоб без сварки любо й тихо Діткам в світі жить! _______________ * Шаг — дрібна розмінна монета вартістю півкопійки.