Забудь мене! Нехай гадання Про долю спільную минуть; Як жаль тобі твого дрімання, То маєш краще знов заснуть! Не будеш більше вагуватись, Чи так, чи так тобі іти! Пора сказать, пора дізнатись, Що край мене не встоїш ти! Нехай в очах блищить у тебе Сльоза перед розстанням сим; Розвагу знайдеш задля себе Ти у житті твоїм яснім! Хай і моєму серцю тяжко Сказать тобі: навік прощай! Нехай і так, нехай і важко, А серцеві не потурай! Та й нащо серця додавати! Воно той вирок не схибне! Так, буде твердо він лунати, Мій заповіт: забудь мене!