«Мамо, дивись!.. Тії квіти, Що на шибках тут були, Срібним морозом вибиті, Дивні такі,— вже зійшли! Вже їх нема! Ясний пломінь/ З печі по їх так заграв, Ранішній сонечка промінь їх ще хутчіше забрав!.. Що ж то у нас, моя мамо, Та не ведуться квітки? Все ж в квітничкові пропало — Голі зостались грядки! Квіти морозом побило Ті, що в садочку цвіли,— Сонечко ясне згубило Ті, що з морозу були!..»