Минула молодість!.. Мов пісня прошуміла!., У думах смутно я схиляюся чолом — Я чую смерть: неначе віє вже крилом І заглядає в очі її постать біла. Це ти, нірвано вічная, сумна, немила?.. Безсилий чую жах перед твоїм лицем. Пожди! Не поспішай з смертельним тим вінцем, Нехай моя додолу ще не пада сила! Нехай на любу Україну надивлюсь,— Мій погляд променем святим палає; Нехай з братами ще я словом поділюсь, Хай пісня тая ще по світу погуляє. Нірвана десь туманом повилась… І з мого серця пісня знову полилась.