На працю нашу уважати Не вам, славутнії митці! Ваш суд не має осягати Спробунки нашії отсі. Для душ несміливих, лагідних Ми теє слово подаєм, – І в їх, у сестер наших рідних, Покличем слово навзаєм. Задосить довго нишком тліла Та іскра божого огню, – Нехай спалахне, щоб горіла! Нехай оглянуться на ню! Одна фіалочка схована Єсть незамітна у гаю, – Лиш з гуртом сестер поєднана, Знаймує дух, цноту свою. До спілки ж, сестри! В нашім гаю Вінки ми праці пов’ємо – І на користь рідного краю Жіноче серце віддамо!