Ішов Терешко дорогою, Ніс кожуха на опашці, Рушником підпирався І з Свиридом пострічався. — Здоров був, Терешку! — Здоров, був, Свириде! — Як ти впізнав, що я Свирид? — Глянув на твій вид І пізнав, що ти Свирид. — Сядьмо, Терешку, при дорозі, Та понюхаємо табаки в розі.— Терешко чи нюхнув, чи не нюхнув. А рога з табакою потягнув. — Ей; Терешку, вражий сину! Як візьму я тебе за чуприну, Та стаскаю тобою всю долину! — Як увірвав же Свирид Терешка ломакою, Випав той ріжок з табакою. А «ломака» була з лободини, Та й розламалася на дві половини. — Ну, годі вже нам, Терешку, сваритись, А будемо краще миритись. — Чи мириться, то й мириться, Аби подорожнім товаришам не биться.— Пішли Свирид з Терешком навпростець, Аж назустріч їм Семен — швець: — Чого ви, братця, швендяєте на дозвіллі, Чом не гуляєте на весіллі? — А яке ж там весілля? Ми б пішли, бо сьогодні неділя! — Ой, там таке, Матінко, яке! Кисіль жениться, кваша заміж іде, Вареники — бояре, А вишнівка — превесела світилка. Ось ідіть, то й вам дадуть, Коли за гостей приймуть.— Пішли і наші. Всі гуляють, Бо музики вигравають. І заєць пішов з кобилою в танець Та й наступив їй на палець. Стала ж вона нарікати, Усім гостям так казати: — Гіркі ж мої танці — Позбивала з ноги пальці! — Та гості на те не вважали, До самісінького світа скакали! (Записано в Київщині)