Прощай, моя люба, прощай, моя мила! Подай мені руку твою! Прийми ж ти, голубко моя сизокрила, Останнюю сповідь мою: Мандрую, кохана, в непевну дорогу, В тяжку невідомую путь; Судилось здобути мені перемогу Чи ранньою смертю заснуть? Хай буде як буде! Не маю вертатись Назад з того шляху, що взяв, Не маю тії корогви одцуратись, Що вільно і щиро я зняв. Жили й поривання й надії палкії У нас, моя вірна, в обох; Ми щирую віру і думи святії З тобою кохали удвох. Чи треба ж казать, що тебе не забуду? Нехай не турбується серце твоє! З останнім диханням хіба я позбуду І думи, й кохання моє! Прощай! Хай очей твоїх ясне сіяння Просвітить непевную путь, Хай любі стискання руки, цілування Не жаль, а одвагу дають!