«Завтра!.. Кажуть би то, завтра Вже напевне виїздить… Треба всі свої манатки В скриньку власную вложить. Позбирать книжки та зшитки… Так одразу й не збереш! Що куди поділось дома — Усього і не збагнеш. Де граматика скажена? Мов би лизень той злизав. Ось вона… Ось навіжена! А, здається, скрізь шукав… Арифметика тепера ж Де поділась, бачив хто? Ну, вже звісно, як шукаєш, То тоді «не зна» ніхто! Осьде — єсть! Уже матуся Десь на шаховці знайшли, А задачник, а всі зшитки, Всякі інші шпаргали? Ох-о-хо! Куди ж покласти Ще й гостинці із садка? Мабуть, випрохать торбину,— В мами знайдеться така… Хто там? Павлик та Микола? Ні, вже, братця,— не пора! В гай не підем по горіхи, Не піду вже я з двора!.. Вже ті гулянки на потім Нам зостануться нехай… Як приїду знов додому,— Оживе й зимою гай! Як ухопим гринджолята, Як покотимо з гори! Ох, коли б хутчій діждати До коханої пори!»