Дотлівають на дубі торішні листки, як жар-птиці сумні – дотлівають. Плачуть в сніг тумани. Кришталеві струмки оч пролісками промивають. Ще царює зима. І нема вже – зими. Тільки пам’ять забути її ще не сміє. Та на дубі жар-птиці з сумними крильми дотлівають поволеньки – й не дотлівають…