…А він – стоїть на постаменті: “Візьми у наших гір снаги. Ми вибороли їх у смерті, щоб мерли наші вороги! Візьми і хліба в них, і солі, і гордість їх собі візьми, щоб виродки чужого поля не запитали нас, хто ми! Щоб українське рідне слово, що теж було нам за вину, запало людям колосково в самого серця глибину. Щоб в пам’яті рокам не стерти, як йшли на смерть ми, ніжні й злі, за смерть бачачи безсмертя свого народу на землі!