Все змішалося – ринги, ранги од Дніпра до чукотських юрт – і про тебе с л о в а соратники видають – продають. Бо ж однісіньким їм відомі достеменне (й нікому більш!) кожна крапка і кожна кома, кожен задум і кожен вірш. Знають, хто тебе й де підправив, дописав, а чи вкоротив і якби не ота… (неправда), ти б і досі між н и м и жив. В н и х би вчився писати, їсти, – початкуюче немовля! – на президії в Спілку їздив – добру пенсію заробляв. А в о н и б тебе розважали компліментиком на обід, ювілеями заважали Україну писати тобі. Поділили б тебе в азарті. І не згледів би ти, коли в стольнім Києві на базарі тебе критикові продали. Заломили б ціну належну – (ти й не чув такої ціни!). …Ти хоч раз на н и х кишни – нарешті, або дулю ї м дай – із труни!