Непевне сонце бабиного літа сіда рішуче за червоний пруг – і поночіє враз… Уже й з яруг солодка тиша крадеться… На вітах туман сідає краплями роси і грудочками срібними холоне, і пробують дівчата голоси, і місяць в небі тоне – і не втоне…