Із Джорджі Пховелі Сонце навзаході. Довшають тіні. Смужка кільватера голуба гасне поволі на морі самотнім, наче у серці самотнім – журба. Все. Довершилося. Сонця – ні скалки, день на піску марить снами сливе. В небі високому до рибалки в місячнім човні кохана пливе.