Усе минає. І моя хода обірветься, перейде у минуле… А що ж лишиться? На моїх слідах посходить осока та лобода і подарує вечір їм зузулине таке сумне і радісне “ку-ку”, як і колись, в моїм житті днедавнім… І прийде синьоокий мрійник в плавні сопілку різати. Об осоку поріже палець. Лободи листок зашелестить на вітрі соковито… Хіба ж даремно вік було прожито, як є між нами на землі місток…