Л. Талалаєві В гранітний берег хвилі б’є Міус, гудуть, гудуть невтомні естакади, глибинно й дужо дихає Донбас, цвітуть в Донецьку восени троянди… Серед гаїв, долин, і тут, і там, де я красу шукав і віднаходив, все оминав тебе мій тихий ямб, все оминали здивування й подив… Не гнівайся, що мовчки я любив, що десь ходив віддалі до часу – свій ніжний вірш, як пару голубів, тобі я в серці приберіг, Донбасе. До мене ти, немов у сні, явивсь у золотому шумі листопаду – твойого неба щоголівська вись на терикони і троянди пада…