Із Лєкси Мануша Із твого чуба – волосинка я, В очах твоїх – одна сльозинка я, Твоїх шовків – єдина нитка я. Ти стала матір’ю мені. Поміж зірко твоїх – зоринка я, Твоєї мови – приповідка я, Твого вогню – лише іскринка я. В тобі – мого дитинтва дні. Твоєї спраги – крапелинка я, З твого багаття – лиш вуглинка я, В твоєму вітрі вітровика я. А молодість моя – в твоїм вині. З твоєї ватри – бадилинка я, Мов крем’ях, ляжу у бруківку я, Твоїх птахів – одна пір’їнка я. Умру, щоб жити в рідній стороні.