Стомившись, буря чорні крила закинула за чагарі… Настрахані борсученята пооживали у норі… Старі дерева опустили крислаті крони до землі, молодняки попіднімали свої лозинки, мов шаблі… І сонце вмилось, як дитина, і пряжу золоту пряде… А листя зірване кружляє й ніяк додолу не впаде…