С. Т. Ніч яка – мов птаха чорне око! Сніг зійшов. Оголена земля темряву глибоку і високу в серце вихиля… Чи поснуло все, а чи дрімає? Тільки холод тихо так повзе під сорочку, тіло пропікає, спопеляє все… А коли і справді там – до лісу – косоокий заєць пропетля, – равликом у темряву залізе і замре – земля… Ніч яка! Мов птаха чорне око! Сніг зійшов. Оголена земля темряву глибоку і високу в серце вихиля…