З Єгора Полянського Коли пального не стачає, коли пілот в гаспидській млі – тоді себе він довіряє тремтливій стрілці на шкалі. Вона покаже над пітьмою єдину, найкоротшу путь; і “рятівною” й “золотою” за це її пілоти звуть. У спадщину узявши небо, заприсягаюся тобі – за правду, за життя, за тебе прийму колись останній бій! Бо не монетою дрібною ціню любов твою, о ні… Якщо ж в біді ти “золотою” не станеш стрілкою мені – тоді мені не буде страшно не долетіть, згоріть дотла, бо ти, бо ти була не справжня, а позолочена була…