Сиро і сіро. Дим від села. Похрестовані літаки погрожують бомбами. Дитинство було. І війна була з милицями сусідовими і окопами… Ранками сонце до школи йшло (люльку розкурює від небокраю)… Сидить учителька за обгорілим столом, буквар, єдиний на школу, гортає… В кишенях – сухі, як патрони, крихти. “Вив’язав ти рукавиці для армії?” “Фронтові перемогу кує тил!” А мати сивіє, сивіє і старіє… Відвоювався баби Оксани Пилип (козячі ніжки йому крутитиму!) – сміялися, плакали і самогон пили… А прийдуть безногі – їм ноги митимуть?..