Коли я умру, замість мене залишаться діти, і турботи щоденні, нові і старі; коли я умру, замість мене залишаться квіти, і степи України й висока вода на Дніпрі… Коли я умру, хай поплачуть, бо так вже ведеться, вип’ють чарку печалі і знову до праці ідуть; може, я не умер, а спинилося втомлене серце, щоб в землі стать землею і землю нарешті збагнуть…