Вузюсінька, мов стрічка, а не річка, Полощешся, не плещешся, скоріш… Дніпрова донько, посестро потічка, Приплинь на хвильку хвилею у вірш! І знов біжи, бо що ж тобі робити! Рий береги, закуті у граніт… На дні твоїм я, річко, запримітив Від туфельки князівни теплий слід… В якімсь, іще дохристиянськім, літі Отут, де ніші ми, вона була і, На луці твоїй нарвавши квітів, Вона он-он до терема пішла…