Поїхали туди, де рідне поле, і ліс, і річка, й місяць на воді на стьожках хвиль, немов мала дитина, гойдається поволеньки… Тоді засміємося голосно і вільно та й сторожко прислухаймось: луна відіб’ється й покотиться над нами і нас, мов чуженицю, не впізна…