Я, власне, більше про сади пишу, хоча все бувало. Хоч стоя плач, хоч так сиди, я написав чимало. І кожен вірш, неначе сад, аж страшно стало, мамо… Поїду з ними в Київград у видавництво прямо. А з видавництв – до читача, чита хай і дивується і радісно мене стріча, а ні – хай сам друкується!..