Петро Киричанський На промені сонця вервечки, що тихо гойднуло маля. У льолі відбіленій гречка сьогодні прийшла на поля. Цвіте на блакитному вітрі, аж хвилі за обрій встають – і пахне медами в повітрі, і бджоли органно гудуть. І хочетья стати, й мовчати, і дати думкам відпочить… Ось тут він, здається, початок усього земного лежить.