На голубих вервечках мільйонами лампад в Дніпра холодний невід ніч сипле зорепад… Наввипередки з липами до берега прибіг – а що, як зірку в Рибки я випрошу собі!.. А Рибці – не до мене: на поплавків голки, немов снопи на вила, наколює зірки… Хай пропадають пропадом і шлях мій і мета!.. В дитинстві набрехали, що рибка – золота!..