Сизим лугом, сивим сумом над полями, над потоки, над протоки, над ставища відсурмили – відтужили дні за днями журавлі журливі. Батожища з хмар на груддя впали в грудні. Безборонно чорним ріллям полосують смуглі ребра… Ніч, немов орда татар… Безсонно на паперах плачуть білі пера…