Неси в очах дива і недива, і казки світ, і виміряну землю, як бруньку, що весною ожива, як хліба шмат, чи кучерявість хмелю, чи настанови отчої слова. Як зустрічати сонце йдуть дуби в благословенну ранішню годину, закурені дороги полюби, оспівуй революцію й людину і завтрашнього ранок голубий! В душі добувши слово з тайників, дай мисль йому – для плавання вітрило, щоб в гомоні розбурханих віків його сонлива млявість не стомила, щоб людям ритм його вогнем зацвів! Неси в очах дива і недива, хай буде тільки правда в них жива!