З Леоніда Татаренка Сплять під зорями хлопці в полях, там, де вітер густий і полинний. Їм сімнадцять! – берези шумлять. Їм сімнадцять! – шумлять горобини. Вони впали у шалі війни головою в березовий гомін – і одержать не встигли вони комсомольських квитків у райкомі. Йшли вони у шинелях до п’ят по дорогах воєнних кривавих. Не забудьте відважних хлоп’ят, будьте гідними їхньої слави! Там берізка журбу нахиля над гранітом грутих обелісків. Їм не вийти в ранкові поля. Тихше, тихше, оркестри армійські. Вони впали у шалі війни головою в березовий гомін – і одержать не встигли вони комсомольських квитків у райкомі. Сплять під зорями хлопці в полях, там, де вітер густий і полинний. Їм сімнадцять! – берези шумлять. Їм сімнадцять! – шумлять горобини.