О мово рідна! В рідній хаті, як джерело із глибини, в голодні дні, у дні багаті, і на вогнях, і при багатті — ти від колиски до труни!.. Хоч не чужою чужиною чужі були і є мені, немов луною голосною твої лунають голосні!.. Озвуться чистими тонами їм приголосних сто рядів — басами і напівбасами м’які, сонорні і тверді!.. Як найцінніша нагорода, немов Дніпра могутній плин,— пісні великого народу з країни сонця і калин!.. В братів сім’ї вишневим садом стрічаєш ранки голубі,— моя відрадо і порадо, безсмертя суджене тобі, бо ти — як мати в рідній хаті, як джерело із глибини, в голодні дні, у дні багаті, і на вогнях, і при багатті, ти — від колиски до труни!