Олександр Кадоркін Село батьківське – глушина, Та живемо ми, як і всюди, Як у людей, в нас далина, І маєм стільки ж справ, як люди. З Кремлем годинники свої Звіряємо, як вся країна. І чують ниви і гаї, Як ллється Пісня солов’їна. Ось із такої Глушини Ти починаєшся, Росіє… Ідуть, ідуть твої сини, Хай доокола вітер віє!