То казка довго кажеться… А правда собі тихенько ходить між казок… На березі палили ми багаття із віниччя торішнього… Текла про се про те розмова… Вечоріло, і холодком тягнуло від ріки, що ледве чутно унизу шуміла, верстаючи до моря путь свою. А потім стало поночі… Багаття присіло, пригасаючи, розмова і річка потекли в живім руслі інтимного… й нараз – закам’яніли, як двоє синіх крил накрили все, щоб нам не показати синю птицю…