Коли мене питають: “Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?” – відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу на віки… Коли мене запитують: “Народу чи зможеш прислужитись, як і де?” – мовчу: на ясні зорі, тихі води хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: “Любиш землю, степи, озера, яблуні в саду?” – я знов мовчу: від них не відокремлю себе й тоді, як в землю перейду… Коли мене питають: “Рідну мову чи зміг би поміняти на чужу?” – моя дружина сину колискову співає тихо… Краще не скажу… Коли мене питаюють: “Батьківщину чи зможеш ти забуть на чужині?” – кричу: “Кладіть отут у домовину живим!.. Однаковісінько мені…”