Хмари низько пливуть. Обережно, ялини, не жартуйте: вершини – мов гострі ножі… Як в диму, погубилися гори й долини, поїзди і пастуші вогні на межі… Що лишається нам на землі тепер нашій?.. Ніч холодна за снами повільно сплива. І коли Левітан “Добрий ранок” нам каже, в наших душах звучать ці звичайні слова… Рвуть грудьми поїзди… Хмари низько пливуть. Ти ж буди нас, Москва! Не жалій нас, будь ласка, Частіше буди!..