Мечтам и годам нет возврата… А. С. Пушкин Поникли береги осінні, Дерева гаснуть, мов свічки, Та в ясно-сивім павутинні Летять маленькі павучки. Багато їх в путі загине, В дощі потоне крижанім, І рух живої павутини Застигне сріблом неживим. Летять бездумно, мовчазливо, Самі не знаючи доріг, І начіпляються квапливо На все, що зустрічає їх. Над синім холодом Дніпровим Нема їм ліку і кінця, — І знов тремтять забутим словом Людські надії і серця. Прозора осене! Вертаєш Ти недопиті весни нам, Мене ти смутком огортаєш, Що я за радість не віддам. Хай сили повернуть немає Колишні мрії і літа, Та інші мрії навіває Твоя глибока гіркота.